Belly dance: погляд зсередини

Танець живота або, як зараз модно казати, belly dance як вид мистецтва танцю виник в глибоку давнину в одному з торгових турецьких міст. Згідно легенди, під час проведення одного з місцевих свят танцівниця, яка спокійнісінько працювала перед публікою на сцені в звичному жанрі, змушена була проявити творчий підхід та змінити свій погляд на стандартну техніку виконання, оскільки їй під спідницю залетіла бджола, яка спричинила активні рухи бедрами танцівниці, що в свою чергу таким чином намагалася позбутися неприємних відчуттів від новонабутого контакту ...
Саме ці різкі рухи бедер, що несподівано викликали неймовірні овації публіки і стали першоджерелом танцю, що війшов в історію світової культури та став невід'ємною частиною культур країн сходу та Єгипту. Взагалі кажучи видів танцю живота є досить багато: практично кожна країна має свій погляд на ідеї та техніку виконання елементів не кажучи вже про прикраси костюми та допоміжні атрибути (мечі, дзвіночки, тростини, свічки, шалі та ін.), однак із найбільш відомих можна виділити єгипетський, турецький та арабський танці.
Найбільш близьким мені є арабський танець, тому мову вести далі буду саме про нього.
Танець живота - це не просто послідовність механічних рухів тіла напівоголеної особи жіночої статі, а насамперед це стан душі, тобто танець, в якому тіло відіграє роль інструмена відображення внутрішнього стану танцівниці. Саме тому істинної майстерності в його виконанні може досягти лише чиста душею жінка середнього віку, яка своїм танцем здатна розповісти історію свого життя: передати радість щастя та біль страждань, які в повній мірі не здатна навіть уявити молода дівчина. З метою очищення розуму від брудних думок та звільнення серця від переживань оточуючої реальності, кожне заняття чи показове виконання танцю розпочинається з молитви, що покликана відкрити душу виконавиці для зовнішнього світу і допомогти їй передати свої почуття та переживання.

Судячи з усього вище сказаного європейську та американську інтерпретацію цього виду мистецтва, яке сьогодні є одним із найпопулярніших серед молоді великої кількості країн світу, можна розцінювати лише як жалюгідну подобу істиного мистецтва, яка може нас лише навчити мавпоподібно повторювати набір дуже гарних пластичних рухів: з метою досягнення відчуття причетності до попкультури, а то й взагалі втрати зайвих кілограмів в області стегон, яка насправді в результаті лише там прибавляється.
Залишається сподіватися, що мода мине і в цій сфері залишаться не спортсмени та шейпінгісти, а справжні майстри та бажаючі танцювати серцем, у яких в процесі танцю душа та тіло зливаються в єдине ціле, а оточуючі не можуть відвести погляду від їх стегон.