Моє життя

Із раннього дитинства нам кажуть, що ми повинні завжди йти власним шляхом, рости маленькими індивідуалами та зрештою самоствердитись як особистості, стати повноправними членами суспільства, зайнявши в ньому свою неповторну нішу. Лозунги на зразок "Пізнай самого себе" відомі ще з часів древньої Греції та продовжують звучати і зараз, однак лише незначній частині індивідів вдається досягти бажаної мети і стається це здебільшого випадково, в той час як решта аутсайдерів все "шукаючи себе" дивляться на світ очима ображеної сумної собаки, яка не знає як бути далі.

Так от питання: що ж робить нас такими особливими неповторними та індивідуальними, що б змогло нас виділити з сумарної маси інших людей? Маса моделей надзвичайної краси так ніколи і не виходить на кращі світові подіуми, а кістляві невиразні гримзи стають богинями, більшість геніїв інтелектуалів залишаються непоміченими і невизнаними, перебиваючись мізерними заробітками, а тупуваті грошовиті дядьки стають ще більш грошовитими, за звичайним святковим столом професійний актор залишається непоміченою сірою мишею, в той час, як душею компанії стає невиразний хлопчина з гітарою та незначною кількістю сірої речовини у мозку ...

То ж чого вимагає від особливих людей суспільство? Краси - ні, видовищ - так! Розуму - ні, самовпевненості та сильного внутрішнього духу - так! Надзвичайних творчих здібностей - ні, природності та простоти - так!

Отже, якщо ви хочете стати особливим, то станьте сильним всередині, поводьтеся природньо і просто, навчіться інколи створювати видовище із своєї поведінки, а головне любіть себе та ніколи і нізаяких обставин не втрачайте почуття гумору!

А ти розумніший за Біла Гейтса?

Це був червень 1997 року, початок ери персональних комп'ютерів. Засновники Microsoft Біл Гейтс та Пол Ален чекали на рейс в Альбукерк, повертаючись з Національної комп'ютерної конференції в Даласі. В вересневому номері "PC Magazine", Генрі Гілрой опублікував історію знайомства з головоломкою "Пелюстки троянди".

Задушливим вологим техаським вечором, повертаючись додому в Альбукерк, хлопці з "PC Magazine" зустрілись з групою з Microsoft. Окрім них, в числі очікуючих рейс була пара хлопаків з Масачусатського технологічного інституту - таким чином, в одному приміщенні зібралась критична маса комп'ютерних маніяків.

Назва гри - "Пелюстки троянди", і це має значення. Новачкам в грі це можна повідомляти сміливо. Можна навіть їм сказати, що кількість пелюстків в троянди завжди або нуль або парне число. І можна їм казати відповідь кожен раз, коли ви кинете гральні кубики, які використовуються при грі. Але не більше цього.

Той, хто знає сенс гри, кидає гральні кубики і моментально каже відповідь, наприклад для цієї комбінації відповідь - "два"

- "Скільки-скільки?" - перепитують гравці
- "Два"
- "Ось тут - два?"
- "Саме так."
- "Чи буде відповідь такою самою, якщо поміняти кубики місцями, залишивши ці ж значення?"
- "Я можу вам повідомити лише три факти: назву гри, те, що відповідь або нуль або ціле парне число та відповідь для кожного кидка. Ось зараз відповідь - два"
- "Гаразд кидай ще раз"

- "Здаюсь, скільки?"
- "Вісім"
- "Давай ще раз"

- "Чотирнадцять"

- "Нуль"

- "Чотири"

- "Знову чотири"

І ось теплої ночі в Далаському аеропорту - шісь чоловік сидять на підлозі навколо Володаря Пелюсток, фиркаючи та по дурному регочучи, намагаючись вгадати відповідь. Сек'юріті навмисно проходить повз них, уважно спостерігаючи за диваками, прислуховуючись до бурмотання, нічого не розуміючи.

- "Два"

Деякі люди впорались швидко, наприклад Луїза, координатор з "PC Magazine", яка зрозуміла принцип десь після шести перших кидків, фиркнула і назвала гру "тривіальною дурилкою". Марк Джеймс, наглядач від Comex з каліфорнійського університету, відповідно той самий, хто познайомив нас з головоломкою, розповів, що на його очах величезна кількість блискуче освічених людей, витративши кілька годин, так і йшли без відповіді. Багато з них записували випадаючі розкладки кубиків та несли їх в лабораторії, щоб вивчати серед булькаючих котлів, пентаграм та зілля.

Через кілька тижнів вони телефонували йому в Comex і диктували відповіді, отримані зі складного та дорогого аналізу на суперкомп'ютерах. Відповіді були в більшості випадків не вірні.
З врахуванням втрати людиногодин і обчислювальних ресурсів, Пелюстки Троянди, швидше за все, принесли економіці таку ж втрату, як і СтарТрек.

- "Десять"

- "Шість"
- "Та як же?? шість??"

- "Дванадцять"
- "Чорт, це вбиває до дідька лисого мій вдалий алгоритм! Дайте хтось мені папір та олівець, я хочу записувати комбінації. І взагалі. Як там називається гра - Пелюстки троянди?"
- "Так, саме так і назва має значення"
- "Угу. І відповідь завжди нуль або парне число"
- "Правильно"
- "Можна я сам буду кидати кубики?"
- "Запросто, кидай"

- "Відповідь вісім?"

- "Ні, два"

- "Чортівня!"

- "Та ні, все досить просто"

- "Ну розв'язок би не мав бути надто складним, бо неможливо було б так швидко порахувати відповідь. Ти ж витрачаєш 10 хвилин, щоб обчислити чайові і порахувати здачу вранці на сніданку!"

- "Так, це правда, проте я знаю як підрахувати пелюстки троянди, в кожної людини свої таланти і це мій"

- "Шістнадцять"
- "Е зажди, такого не було раніше, я думав, що максимум 12. А яка межа?"
- "Я можу повідомити тобі лише три речі..."
- "Та що ти торочиш, давай кидай!"

- "Вісім"

Стів Вуд здогадався, поки ми були в залі очікування, решта продовжували ламати голову й в літаку. Коли літак здійнявся в повітря довелось кидати кубики на відкидному столику. Сім людей вже знали принцип і моментально давали відповідь. Річ Вайленд здогадався через пів години. У Пола Алена затекла шия і він здався, вткнувшись в свою книгу. Марк Макдональд і Біл Гейтс все ще продовжували боротись.

Дотепно, що Біл Гейтс почав відгадувати відповіді, але не постійно. Він зізнався, що просто-напросто запам'ятав комбінації, які випадали і відповіді до них. Але в нього ще до тих пір не було теорії як підраховувати відповіді. Невже запам'ятовування?
"Ну точно, точно" сказав Гейтс "он зараз..."

- "... вийшло приблизно те саме, що було в кидку номер 9, крім шістки, тоді була двійка. Я не знаю чому відповідь така ж, але вона така ж є"

Хитрий юнак до цього моменту вже пам'ятав два з половиною десятки комбінацій та відповідей. (юнак - бо одного разу кілька місяців назад він замовив на обід безалкогольний фруктовий коктейль. І випив його під приголомшливий погляд дядьків, які раптово зрозуміли, що вони як мінімум вдвічі старші за нього. Він покинув Гарвард, щоб працювати в Micriosoft, яка написавши операційну систему, тепер писала BASIC, а також компілятори для Fortran.)

"Мені би листочок і ручку" - сказав Біл, який в цей момент залишився єдиним, кому не піддалась таємниця. "Ага!" - сказав він через півтора години тупняка - "Відповідь для цієї комбінації - чотири"

- "Вірно"

- "А для цієї десять"

Він вгадав знову ще дванадцять разів, запевняючи, що це не було запам'ятовуванням, а підтвердженням того, що він зрозумів принцип. Так, як і інші, він не був розчарованим, він був вдоволеним, що його зусилля були винагороджені.

По розповідях хлопців з Comex, одного разу дуже серйозна конференція була майже зірвана після того, як з найближчого магазину принесли партію гральних кубиків та познайомили людей з правилами гри Пелюстки троянди. "Це було офігєнно" - Каже Марк, уявіть собі, вишукано вбрані чоловіки та жінки в дорогих костюмах сиділи невеличкими групками присівши на землі та кидали кубики. Дехто досі на нас через це злиться :)"

Навіть хлопаки з Microsoft погодились, що Пелюстки троянди вдало можуть бути реалізовані програмно. А Біл Гейтс накидав програму на салфетці та подарував нам для публікації в "PC Magazine"

Ми звісно ж, не стали публікувати, бо це би розкрило секрет. Так чи інакше, ми бережно зберігаємо салфетку, на якій Біл гейтс написав свою програмку. Вона починається зі стрічки:

PRINT "THE NAME OF THE GAME IS PEDAL AROUND THE ROSES" - "назва гри - скільки ніг у троянди" Не дивно, що в нього були проблеми :)

http://prykladna.lviv.ua/news.php?readmore=261